Заповідник-музей "Хутір Надія" є однією з найвизначніших історико-культурних пам'яток України. Більше ста років тому на місці, де тепер шумлять могутні дуби і стрункі тополі, плодоносить фруктовий сад, блищить широкий став, був голий степ. Садибу було засновано визначним українським драматургом, актором, театральним та громадським діячем Іваном Карповичем Тобілевичем (Карпенком-Карим) на 11 гектарах землі, що дісталася у спадщину його дружині, Надії Карлівні Тарковській.
 Спочатку сім'я Тобілевичів вела тут скромне власне господарство. З того часу і збереглися "Батькова хата" та стала чумацька криниця. Після повернення з трирічного політичного заслання навесні 1887 року Іван Карпович оселяється на хуторі і вирішує перетворити його на мальовничий куточок рідної природи - за його власним висловом, "оазис в степу".
Хутір Надія став творчою лабораторією Івана Тобілевича. Спостерігаючи навколишнє життя, він створив цілу галерею типових образів у комедіях "Сто тисяч", "Хазяїн", тут же були написані ним історичні драми "Сава Чалий", "Гандзя" - всього 11 творів. Неподалік хутора, на Карлюжинському кладовищі, похований Іван Карпович, а також члени його родини.

Кропивницький - це культурний осередок у центрі країни. Утворення міста в середині XVIII століття пов'язане з будівництвом фортеці святої Єлисавети.
Місто пережило у середині XIX — на початку XX століть «золоту еру» — розвивалася промисловість, розбудовувалась міська інфраструктура, розквітла культура, зокрема тут 1882 року був відкритий перший український професійний театр, засновником якого був Марко Лукич Кропивницький.
У нинішньому Кропивницькому збереглися десятки адміністративних і житлових будинків,збудованих в ХІХ - на початку ХХ ст.

Справжня родзинка міста -  це краєзнавчий музей.
Музейні колекції налічують понад 60 тисяч предметів основного та більше 27 тисяч науково-допоміжного фонду, це - цікаві зібрання, що характеризують історичний розвиток та культуру краю з найдавніших часів до наших днів, природу.